Президент України Володимир Зеленський та його європейські союзники підбирають слова особливо обережно, реагуючи на запропонований США мирний план. Та за лаштунками, ймовірно, відчувається занепокоєння — передусім через ідеї передачі Росії додаткових територій та обмеження чисельності Збройних сил України. Але що, як саме в цьому і полягав задум?
Спочатку Дональд Трамп заявив, що Зеленський має прийняти угоду до четверга, а згодом уточнив, що це не є остаточною пропозицією.
Державний секретар США Марко Рубіо зазначив, що план створює "міцну основу для подальших перемовин".
У переговорах існує техніка, відома як "ефект якоря", яку Трамп не лише застосовував раніше, а й відкрито описував.
Її суть у тому, щоб починати дискусію з максимально різкої або нереалістичної позиції — з пропозиції, яка дезорієнтує іншу сторону й переносить переговори у вигідне для автора поле.
Згідно з цією логікою, після такого "удару" можна відступити від первинної позиції, створивши враження, що інша сторона здобула перемогу. Хоча насправді виграє ініціатор.
Чи може бути так, що саме таким "якорем" і був план із 28 пунктів?
Джон Форман, колишній військовий аташе Великої Британії в Москві, у коментарі BBC зауважив: "Реакція на цей план як на остаточну формулу за принципом "або приймайте, або втрачайте усе" була абсолютно недоречною. Думаю, американці від самого початку залишали простір для доопрацювання".
Звісно, неможливо точно знати, що саме мали на увазі американські перемовники, які розробляли цей документ. Дехто припускає, що до його підготовки могла бути залучена і Росія.
Після завершення раунду в Женеві у неділю державний секретар США Марко Рубіо заявив, що зустрічі стали "найкращими" з усіх, які США проводили з Україною від часу повернення Трампа до Білого дому.
Але, чи був цей план спробою схилити до компромісу або ж до фактичної капітуляції — покаже успіх або провал наступних раундів.
Інформує bbc.com