Як забезпечити питною водою людей у південних регіонах після підриву Каховської ГЕС

Каховське водосховище до підриву ГЕС мало площу 2155 км², із максимальною довжиною 240 км. його ємність складала  18,19 км³ води. Це була одна з найбільших гідротехнічних споруд України. Одна з ключових проблем, що постала внаслідок рунування гідровузла – забезпечення людей у регіоні питною водою, а підриємтсва – технічною.

Плесо водосховища було розташоване в трьох областях України (Запорізька, Дніпропетровська та Херсонська). Його водою живився густонаселений конгломерат міст і промислових об’єктів, включаючи: Херсон, Кривий Ріг, Марганець, Мелітополь, Бердянськ. Загалом близько 4 млн. осіб живилися каховською водою. Доступність води істотно впливала і на демографію. В районах, де було зрошення 30 осіб на кв. км, без зрошення – 8 осіб на кв. км. – за інформацією професора Херсонського державного університету Ігоря Пилипенка.

Наразі у медійному просторі педалюються полярні точки на те, що робити із територією, яка донедавна була зайнятою Каховським водосховищем. З одного боку, екологи наполягають на рекультивації ревайлдизацію території Каховського водосховища з поверненням руслу Дніпра природних контурів. З іншого боку, гідроенергетики наполягають на відновлені і навіть посиленні потужностей Каховської ГЕС. Фахівці з гідроенергетики категорично наполягають на відновленні не лише водосховища, але й ГЕС. І навіть називаються орієнтовні суми. Конструктивне рішення швидше за все передбачає уникнення обох екстремумів і пошук нового балансу для регіону.

Які виклики принесе відсутність водного плесу у найближчій перспективі

Міста і проблеми скидів вод з очисних споруд. Тут слід враховувати, що якість очистки буде далеко не бездоганною. Тож, протягом більш як півстоліття посередня якість очищення компенсувалася можливістю розбавити стоки великою масою води, де працювала природна інсоляція та аерація. Оскільки великої води не буде щонайменше рік, а то й більше, то проблему стоків необхідно буде розв’язувати терміново в неординарний спосіб.

Для відновлення іригації, наповнення Північно-Кримського каналу і створення умов для безпечного повернення очищеної води у природній коло обіг є підходи, що вже активно застосовують у розвинутих країнах, зокрема Японії.

Передусім варто наголосити, що має значення не стільки площа водосховища, а його корисна ємність. Крім того важать втрати води у процесі доставки і використання. Сучасні технології дозволяють із цим впоратися. Скажімо укріплення берегів водосховища. Застосування крапельного поливу, тощо Коли споруджувалася Каховська ГЕС такі варіанти або були недоступними, або й ними просто нехтували через екстенсивне господарювання та неповоротку командну економіку.

Оскільки кошти на подолання наслідків надходитимуть від міжнародних донорів, то вони вимагатимуть як максимального ефекту, так і екологічності рішень. Тож при розгляді питання як і що відновлювати із гідротехнічних споруд постане низка дилем. Це розтяжка між відновленням водного плеса та невідкладним забезпечення водою мешканців регіону вже впродовж найближчих днів і років.

Доступ до питної води — одне з пріоритетних питань для подолання наслідків

Щодо джерел отримання цього ресурсу:

1. Артезіанські свердловини. Водозабезпечення Херсонської області відбувається за рахунок ресурсів Причорноморського басейну підземних вод. Гідрогеологічні умови формування ресурсів сприятливі, їхня кількість складає 4970,80 тис. м³/добу. Більша частина водовідбору підземних вод по області відноситься на неогеновий водоносний горизонт — 99%; менше 1% на четвертинний та палеогеновий водоносні горизонти.
   
   Видобуток, дренаж із розвіданих, попередньо розвіданих родовищ та ділянок надр з неоціненими запасами склав 249,519 тис. м³/добу (без мінеральних вод). Із цієї кількості підземних вод використано 181,690 тис. м³/добу, у т.ч. на потреби: господарсько-питні — 142,393; виробничо-технічні — 10,575; сільськогосподарські — 3,028; зрошення — 25,539; промисловий розлив — 0,135. Скид підземних вод без 28 використання склав 67,829 тис. м³/добу (27%). У 2017 році до промислового освоєння залучено 16 родовищ питних та технічних вод із 22 (38 ділянок із 50). Видобуток з яких склав 93,026 тис. м³/добу (10% від загальних запасів).
   
   Кількість невикористаних запасів складає 834,802 тис. м³/добу (90% від загальної кількості). Не задіяні в експлуатацію 12 ділянок: Голопристанська, Олешківська, Збур’ївська, Гопри 1, Підстепненська, Бериславська Східна, Вадимська 1, Східна, Новокаховська 2, Херсонський річпорт, Олешківська Благодать і Тишківська.
   
   Таким чином навіть з врахуванням окупованих територій на території Херсонської області є достатньо потужностей для хоча б часткового перекриття потреби у питній і технічні воді. Для цього необхідно розконсервувати максимум із тих ділянок, які розвідано і освоєно на підконтрольній Україні території. Місто Херсон має на своїй території свердловини і необхідне обладнання для подачі води з підземних водоносних горизонтів, отже, необхідно вжити заходів для захисту відповідної інфраструктури від обстрілів та належним чином експлуатувати.
2. Підвезення води з інших регіонів. Несе значно більше ризиків і витрат, ніж влаштування локальних свердловин.
3. Організація тимчасового водозабору безпосередньо з русла Дніпра. Це буде можливо не раніше жовтня — грудня 2023 року. Після висихання дна водосховища і стабілізації русла ріки. Цей варіант не лише несе більше санітарних, безпекових і логістичних викликів, але призведе до втрат води у процесі транспортування.

Крім того, потрібно модернізувати систему постачання води до споживачів та змінювати культуру споживання. Рішення, необхідні для відновлення водного балансу та екосистеми, треба виконати у перспективі найближчих 3−5 років.