Як працює єдиний в Україні ветеринарний військовий шпиталь : службові собаки та дикі тварини з фронтових зон

Історія шпиталю почалася у 2017 році, коли Національна поліція України вирішила створити перший польовий шпиталь для обслуговування службових штатних тварин. У перші дні повномасштабної війни районну лікарню офіційно перетворили на Перший військовий шпиталь ветеринарної медицини.

"Тому що на теренах України було близько 200 медичних госпіталів, а ветеринарних — жодного. А службових тварин багато. Хтось їх повинен лікувати. Ось ми й почали", — пояснив Чумаков.

Ветеринарної військової служби не було навіть під час Антитерористичної операції (АТО) на Донбасі.

"Я був першим польовим хірургом-ветеринаром, який у 2017 році поїхав на лінію фронту. Ми поїхали тоді в Маріуполь. У мене не було ні асистента, ні другого лікаря, хто міг би допомогти прооперувати. Тоді поліцейські зняли свою форму, одягли халати і оперували разом зі мною. Тоді я оперував собак, які є рівноцінними бійцями будь-якого підрозділу", — розповів начальник військового шпиталю для тварин.

На початку повномасштабної війни Кирило Чумаков разом із колегами вирушив до Київської області. Допомагали тваринам у Гостомелі, Ірпені, Ворзелі, в інших населених пунктах.

"У Ворзелі була стайня, де займалися іпотерапією з дітьми з ДЦП. Росіяни зайшли, загнали коней у стайню і спалили живцем 200 коней і двох дівчаток. І коли я був там з прокурором, ми описували трупи цих коней. Ці дві дівчинки на візках, які загинули, дуже любили малювати. Їхні малюнки висіли там на стіні. Я встиг їх сфотографувати. Ці малюнки мені снилися десь близько року", — поділився він.

У Київській області через дії окупантів постраждала величезна кількість невійськових тварин. Військові ветеринари рятували і їх. Оперували в прямому сенсі в польових умовах — в полях, в бліндажах, на вулицях, в машинах...

"Ми оперували в бліндажі, а військові тримали над нами якусь стару простирадло, щоб пісок, що обсипався, не потрапив у відкриту рану тварини", — згадує лікар.

У Київській області Кирилу Чумакову особливо запам'яталася корова Машка.

"Я цю Машку пам'ятатиму все життя. Ми її оперували прямо в полі. Ось цей уламок був у її спині. Машку ми врятували. І бабуся, її господиня, ще десь пів року передавала мені в Хмельницький сметану від цієї корови", — розповів він.

Точної статистики врятованих тварин у період повномасштабного вторгнення немає. Але тільки в перший рік війни через руки лікарів шпиталю пройшло близько 12 тисяч невійськових тварин, а плюс ще службові собаки.

"Точної статистики немає. Тому що коли почалася війна, через Хмельницький йшов потік біженців з домашніми тваринами — кішки, собаки. Кінотеатр ім. Т. Шевченка в центрі міста перетворили на пункт для переселенців. Половину кінотеатру віддали під людей з домашніми улюбленцями. У тій половині нам виділили дві кімнати, куди ми перевезли обладнання і проводили операції. Ми ампутували кінцівки, зупиняли кровотечі, ставили крапельниці...", — згадує Чумаков.

Зараз шпиталь щодня приймає поранених службових собак. Також лікарі постійно виїжджають у прифронтові та військові зони, в тому числі в найбільш небезпечну Донецьку область. У Кирила Чумакова вже 49 таких виїздів.

Деякі тварини після порятунку залишаються в шпиталі. Серед них — вівчарка Кора. Кора — бойова собака, з неї лікарі витягли 11 осколків.

"Кору прооперували, пролікували і вона залишилася у нас. Тому що її не хотіли забирати, вважали, що після перенесених поранень вона вже не зможе служити. Але бачите, вона у нас міцненька, красива, радісна. Кора — наша подружка, вона завжди обідає зі мною. І найголовніше — у неї нічого не болить, і її очі посміхаються. А це найголовніше для нас", — наголосив начальник шпиталю.

На території шпиталю живе багато і невійськових тварин, які потрапили сюди з фронтових зон. Усім їм надали медичну допомогу.

Наприклад, лисиця Буча.

"Дві дівчинки в Бучі підходять до нас: "Хто тут військовий лікар Айболіт? Ми знайшли котика, його обпекло від вибуху". Я беру цей клубочок розміром з хом'ячка, а це виявився лисеня — крихітне і все чорне, обпечене. Ми його пантенолом з усіх боків намазали — і в реанімобіль. Привезли додому, вилікували. Ось уже три роки у нас живе така краса. Ми назвали її Буча", — розповів лікар.

Два роки тому волонтери привезли з Сіверськодонецька (до 2024 року — Сєвєродонецьк) сім поранених лелек. У шпиталі їх прооперували, четверо повністю одужали та полетіли. А трьом довелося частково ампутувати крила, тому вони не можуть полетіти й залишилися тут.

Єнота теж забрали з Сіверськодонецька, з контактного зоопарку. Він був поранений, лікарі вилучили один уламок.

Через шпиталь пройшло багато тварин з прифронтових зоопарків. Великих тварин розмістили на базі реабілітаційного центру диких тварин.

"Жили у нас тварини й з харківського екопарку Фельдмана. Початок війни. Я повертаюся з поїздки в Покровськ, а у мене тут верблюди. Я спочатку подумав, що не туди приїхав. Заходжу в установу — бігає дикобраз Федя. Вони у нас прожили пів року. Також нам привозили тварин з двох зоопарків Харківської та Київської областей, контактних зоопарків, тому що не було, куди їх подіти", — пояснив Чумаков.

Наприклад, верблюд-хлопчик був евакуйований з Київської області, а дівчинка — з Харкова.

Два леви приїхали з приватного зоопарку, який знаходився під Покровськом Донецької області. Скоро їх відправлять до Південної Африки — в зоопарк, який спеціалізується на таких тваринах.

Таку велику кількість тварин допомагають прогодувати волонтерські організації та небайдужі мешканці Хмельницького.

"На початку повномасштабної війни люди дуже активно допомагали і безпритульним тваринам, і зоопаркам, і реабілітаційним центрам. Зараз менше, але все одно допомога є, і ми вдячні всім", — резюмував Кирило Чумаков.

Інформує kanaldim.tv