Евакуація до росії жителів Донбасу в Ростовській області як спусковий механізм російської агресії

У двадцятих числах лютого ми спостерігали як російська влада поспішно організувала евакуацію жителів Донбасу з територій самопроголошених республік “днр” та “лнр”. З 18 лютого автобуси з жінками та дітьми перетинають кордон сусідньої держави.

Причина термінового та раптового відправлення жителів Донбасу до РФ – «можливий наступ української армії». Саме вона була названа лідерами-самопроголошених невизнаних республік “лнр” та “днр” у зверненні до російської влади від 16 лютого 2022 року, пише політолог Юрій Федоренко у своєму блозі на “Цензор.нет”.

Журналісти видання, "Медуза", яке оголосили іноагентом у Російській Федерації, у ті дні зустрілися з біженцями, які прибули на територію Ростовської області. У своєму матеріалі вони писали про те, що для багатьох евакуація стала несподіванкою, причому не тільки для біженців, а й для влади Ростовської області. До приїзду евакуйованих ніхто не був готовий. У цьому матеріалі чітко видно, як російська влада «в темну» використовувала жителів Донбасу, спочатку створивши для них гуманітарну катастрофу, а потім використавши це як формальний привід для війни в Україні та знищення українського народу.

Вважаю за необхідне ретроспективно подивитися на ситуацію, насамперед для аналізу людиноненависницької політики Кремля, та розуміння тих методів, що використовуються агресором.

Дитячий табір "Котлобудівник": двері на замку

Хутор Червоний десант розташований за 15 кілометрів від Таганрога. Вранці 19 лютого наступного дня після початку евакуації сюди прибули перші біженці. “Щасливчики” у кількості 750 осіб заселилися до дитячого табору «Котлобудівник». До полудня всі місця були зайняті та двері табору зачинили на замок.

Що робити тим, хто не помістився ніхто не знає. Сотні людей просто стоять за воротами просто неба.

«Це було наше рішення. Ми не знали, що нам робити. Ми були збентежені, їхати або залишатися. Ми не бомжі, [у ДНР] ми не живемо на вокзалі. Ми живемо у квартирах з усіма зручностями. Перед нашими сім'ями поставили вибір: залишатися і чекати на обстріл, або поїхати сюди. Ми дуже сильно помилилися, коли вибрали поїхати», — розповідає Ганна, яка приїхала до Червоного десанта після того, як влада непідконтрольних Києву територій заявила про обстріл і війну з Україною.

Біженців у Ростовській області ніхто не чекав

Біженці, що розчарувалися, шукають можливість зняти житло за свій рахунок, тому що розселяти їх, схоже, ніхто не планує. У Ростовській області, як виявилося, на них ніхто не чекав. Ситуація ускладнюється тим, що наближається туристичний сезон і ціни на нерухомість просто нечувані. Про ті 10 тисяч рублів, які Путін пообіцяв роздати кожному евакуйованому, ніхто з тих, хто “зустрічає”, навіть і не заїкається.

«Бачила, яка черга автобусів? Ми з восьмої вечора не жерли нічого. Ми із дітьми приїхали. Якби не діти, ми не приїхали б. У 2014 році ми не виїжджали... Набридло вже сидіти у підвалах [під час обстрілів]. А тут нікого взагалі немає, ніхто за це [роботу з біженцями] не відповідає. Ми хотіли дізнатися, нас поселять чи ні, чи годуватимуть нас... Ми навіть не знаємо, куди нас розподілили. Куди нас привезли, там і опинилися», – пояснює евакуйована Ганна.

Діти із Донецького інтернату слухняно сидять в автобусі. Чекають.

Водії автобусів також чекають - особливих розпоряджень та супроводжуючих автомобілів силових структур. Скільки чекати та куди везти людей ніхто не знає. Повідомляється лише, що до наступної точки, куди доставлять евакуйованих -130 км.

«Вранці світанок — і ось ми тут. Вже півдня стоїмо. Ми не були готові до цього. Якби ми знали, що це буде, ми не приїхали б. Ми дорослі ідіоти і досі віримо у диво”, - розповідає одна із жінок на вулиці.

Водії автобусів розповідають про те, що у них скінчилася солярка, що вони не сплять уже понад добу. Їхати далі вони відмовляються.

«Супутник» та «Зірка»: евакуація триває

Приблизно за 20 км від Червоного десанту розташоване село Миколаївка та Дитячий оздоровчий комплекс «Супутник» на березі Азовського моря. Сюди також привезли людей із Донбасу.

Вхід охороняється поліцейськими у повній амуніції. Через дорогу від воріт припарковано близько 20 машин з номерами “днр”. Це люди, які евакуювалися самостійно, не автобусами, а власним транспортом. У «Супутнику» теж скінчилися місця. Тут розмістили 700 людей. Тим, хто не потрапив до числа щасливих володарів “місця під сонцем”, пропонують вирушити до санаторію «Зірка» у хуторі Рожок — за кілька кілометрів від Наталіївки. Що чекає на людей там - невідомо.

Взагалі, невідомість – це найбільша проблема на даний момент. Жодної офіційної інформації від влади немає. Чітких вказівок щодо розміщення - теж. Багато евакуйованих побоюються, що всіх розселити не зможуть. Немає жодної інформації про кількість пунктів, призначених для розміщення біженців.

Точна кількість людей, які прибули з Донбасу до росії, теж невідома.

Надвечір 19 лютого людей нарешті посадили в автобуси і повезли. Куди? Як довго доведеться їм ще блукати? Відповідей це питання немає. А ось у бік Донбасу з Росії вже вирушили військові КамАЗи з написом «Люди». Після ними вантажні машини з табличками «Боєприпаси».

Протягом наступних днів вся міць російської пропаганди була кинута на розпалювання ненависті та ворожнечі до України, акцентуючи увагу на величезній кількості біженців, весь потік яких був штучно створений російським агресором для створення приводу до вторгнення 24 лютого.