Як змінювався спуск з гори в Бердянську?

Слідкуйте за новинами у Telegram

Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook

З перших років роботи Бердянського порту гостро постало питання про його повідомлення із зовнішнім світом: доставлення вантажів на причали, в першу чергу зерна з навколишніх повітів і навіть губерній, а по-друге, вивезення доставлених морем товарів, особливо кримської солі.

Ситуація загострилася після численних скарг на тісноту дороги й відмову їхати до Бердянська чумаків, що везуть товари в місто.

Навесні 1902 року споруда такого потрібного шосе почалася. Будували його місцеві жителі, яким робота виявилася вельми до речі, оскільки неврожай попереднього року позначився на сімейних бюджетах.

Навесні 1906-го шосе Богородицкое - Бердянськ, побудоване за проєктом інженера Бошняка, взяли в експлуатацію. Саме будівництво обійшлося більш ніж у 2 млн рублів.

Головним в'їздом в місто Бердянськ був крутий спуск, який брав свій початок від Богородицького шосе на Кобозевій горі.

Спуск цей був звичайною ґрунтовою дорогою і був дуже незручним для їзди.

Зовнішній вигляд спуску почав змінюватися лише з пристроєм Богородицького шосе. Це була дорога, мощена бруківкою, на узбіччях були встановлені кам'яні стовпчики, службовці для безпеки руху.

Після війни за допомогою дорожньої техніки зменшили висоту гори по обидва боки. Спуск значно розширили, зміцнили, вкрили білими бетонними плитами.