Бердянська благодійна організація бере участь у Національному конкурсі «Благодійна Україна»

Розповідає про себе пан Степан: "Ще задовго до нинішньої жорстокої російсько-української війни, працюючи редактором газети "Університетське Слово" Бердянського державного педагогічного університету, маючи добрих друзів-волонтерів із Канади, Греції та Америки, де я свого часу майже 15 літ жив та працював у пошуках ліпшої долі, вирішив створити в університеті Благодійну Скриню "ДоброДій", щоби хоч якось стати корисним не тільки студентам університету, а й жителям Бердянська. І з того часу до нашої Скрині надійшли десятки посилок з-за кордону з одягом, взуттям тощо, а також більше 200 інвалідних візків, ходунків, милиць, які вже отримали та отримують досі потребуючі містяни. Окрім того, перебуваючи в США, я познайомився й заприятелював із чудовою людиною – американкою українського походження пані Христиною Ковшевич-Дурбак, яка 20 років тому заснувала в Америці Фонд імені своєї покійної матері – Катерини Ковшевич. Протягом двох десятиліть сотні обдарованих українських студентів-контрактників вже отримували з Фонду кошти для оплати за навчання в своїх вишах. Ставши представником цього Фонду в нашому регіоні, за останні 7 років мені вдалося рекомендувати пані Христині більше півтори сотні студентів нашого Бердянського державного педагогічного університету, а згодом й стати його стипендіатами. Проте свої жорстокі корективи в мирну волонтерську діяльність внесла клята війна. У вересні 2014 року ми, четверо представників університету, вирішили створити волонтерську організацію "НАШІ АТЛАНТИ". І тоді наївно здавалось, що що через кілька місяців закінчаться ці жахіття, що почалися й за якусь сотню кілометрів від Бердянська, але... На жаль, й до сьогоднішнього дня ми регулярно їздимо до хлопців на передову, відвозячи маскувальні сітки (самі виготовляємо), передачі та гостинці від рідних і небайдужих бердянців. Бо ж там, в окопах, студенти та викладачі наші, жителі міста – ой, як потребують нашої уваги чи простого теплого слова з рідного Бердянська. Багато чого із присланого з Америки роздаємо переселенцям, різними методами відправляємо в інші регіони на передову, в військові шпиталі, дитячі заклади, жителям прифронтових територій тощо. Тішить з того всього одне – нам вдалося згуртувати навколо себе сотні студентів, викладачів університету, вчителів та учнів місцевих шкіл чи просто патріотично налаштованих бердянців, яким не байдужа доля рідної України, які разом із нами так прагнуть миру, спокою і, звичайно, – ПЕРЕМОГИ!!!".