Рецензія на фільм «Захар Беркут» від Вікторії Парової

Я вірю, що у нашій країні можуть знімати фільми, і тому я завжди готова підтримати кожний український фільм, що виходить у прокат. Майже, кожний. Якщо у фільма є проблеми, про це теж треба говорити, адже будь-яке вдосконалення краще робити засновуючись саме на помилках, ніж на кращих моментах. Цими думками хочу донести, що йшла я дивитися «Захара Беркута» досить критично. Я не очікувала нічого грандіозного. Але й не була зовсім розчарована.

Варто одразу попередити: читала повість в школі, тобто дуже давно. Та наскільки мені дозволяє пам’ять, сюжет фільму має спільну концепцію з повістю Івана Франка. 1241 рік. Наказом князя Данила боярин Тугар Вовк став володарем земель Тухольщині. Жителі тухольского села завжди жили незалежно, а тому не квапляться підкорятися боярину, але старійшина селища Захар Беркут вмовляє громаду зібратися та заключити перемир’я з Тугаром Вовком, оскільки на їх землі поступово наближується монгольске військо під командуванням Бурунди-бегадира.

Зроблений здебільшого американцями, бо знімався він англійською, а ролі виконували англомовні актори, сам фільм вийшов доволі голлівудським. Чи псує це картину? Важко сказати. Для мене особисто я перестала помічати по-голлівудські красивих акторів та їх білосніжні зуби, коли сюжет почав рухатися. Усі персонажі певною мірою розкриті, тому і переживаєш за кожного з них, співчуваєш їх втратам та радієш, коли вони щасливі. Бої та битви буди поставлені динамічно; мені як глядачу було цікаво спостерігати за ними. Любовна лінія між Максимом, сином Захара Беркута, та Мирославою, дочкою Тугара Вовка, виглядала досить природно. Як людина примхлива до романтичних сюжетів не знайшла, до чого причепитися. І звичайно, не можу на сказати про Патріка Стюарта, якого ми всі знаємо, як кіборга Т-1000 з «Термінатора 2», і заради якого багато хто йшов у кінотеатр (і я одна з них). Він показав Захара Беркута і як мудрого старійшину, так і здатного воїна. В нього була лише одна бойова сцена, але йому вдалося показати ту силу, що зберіг його персонаж.

Таким чином, вийшов чудовий фільм, знятий американцями для України. Ми побачили і рідні Карпати, і нашу історію, і послання, що залишив нам Захар Беркут, хоч і видуманий Іваном Франком. Послання таке актуальне зараз, в непростий час для нашої країни.