Святою Месою, звершеною на площі Святого Петра у Ватикані через десять днів після свого обрання, Папа Лев XIV офіційно розпочав своє Петрове служіння. За присутності двох сотень тисяч вірних, офіційних делегацій, представників інших конфесій та релігій, він отримав особливі відзнаки. В проповіді Святіший Отець наголосив на особливому завданні виконувати служіння єдності та любові.
Про це пише Голос Ватикану.
Перед проказуванням молитви «Царице неба», Папа Лев XIV подякував усім, хто прибув на богослужіння з нагоди початку його Петрового служіння, а також скерував думку до країн, які страждають від війн, закликавши молитися за мир.
Перед початком Євхаристійного богослужіння Святіший Отець панорамним автомобілем проїхався між секторами на площі Святого Петра, вітаючись із паломниками, проїхавшись опісля також вулицею Віа делла Кончіліаціоне.
Далі перед початком Святої Меси Папа Лев XIV зійшов у супроводі Патріархів Східних Католицьких Церков до гробу святого апостола Петра, що розташований під головним престолом базиліки Святого Петра. Там Папа провів якийсь час у мовчазній молитві, яку завершив кадінням. Там же лежали єпископські відзнаки Петрового служіння – паллій та «Перстень рибалки», який узяли диякони, після чого розпочалася процесійна хода до вівтаря, розташованого перед базилікою на площі. Ходу супроводжував спів літанії «Laudes Regiæ», в якій особливим чином призивається заступництво святих апостолів, святих римських єпископів та святих Риму. Прибувши на місце богослужіння, Святіший Отець прочитав молитву благословення, окропив літургійне зібрання освяченою водою.
Після читань зі Святого Письма відбувся обряд накладення паллія та вручення «Перстня рибалки». Кардинал Маріо Дзенарі, представник кардиналів-дияконів, а також європейського континенту та Близького Сходу, проказав молитву й наклав на плечі Святішого Отця паллій. Опісля кардинал Фрідолін Амбонґо Бесунґу, представник кардиналів-пресвітерів та африканського континенту, проказав спеціальну молитву, призиваючи особливу Господню допомогу для Наступника святого Петра. Врешті, кардинал Луїс Антоніо Таґле, представляючи кардиналів-єпископів та азійський континент, вручив Папі перстень-печатку, що є символом його влади.
Папа поблагословив літургійне зібрання Книгою Євангелій, після чого відбувся символічний акт послуху від різних станів Божого люду. Серед тих, хто представляв вірних усього світу, були кардинали Франк Лео з Канади, Жайме Спенґлер з Бразилії та Джон Рібат з Папуа Нової Ґвінеї. В обряді також взяли участь єпископ з Перу, один священник, один диякон, очільники Міжнародної спілки генеральних настоятельок та Спілки генеральних настоятелів, подружня пара та юнак і дівчина.
Церемонію інтронізації Папи Римського Лева XIV, під час якої новий Папа Римський офіційно вступив на свій пост, відвідав український президент Володимир Зеленський разом із першою леді. Також їх супроводжував очільник Офісу Презилента України Андрій Єрмак.
Фото: РС
Також подаємо інтронізаційну проповідь Папи Лева XIV. (18 травня 2025 р.).
"Дорогі браття кардинали, браття в єпископстві та священстві, поважні представники влади й дипломатичного корпусу,
вітання паломникам, які прибули з нагоди Ювілею братств,браття й сестри!
Із серцем, переповненим вдячністю, вітаю вас усіх на початку служіння, яке було мені довірене. Писав святий Августин: «Ти [, Господи,] створив нас для Себе, і наше серце неспокійне, доки не спочине в Тобі» (Сповідь, 1,1.1).
Останніми днями ми пережили особливо напружений час. Смерть Папи Франциска наповнила наші серця смутком, і в ці важкі години ми почувалися як той натовп, про який Євангелія говорить, що він був «як вівці без пастиря» (Мт 9,36). Однак саме на Великдень ми отримали його останнє благословення, і в світлі Воскресіння ми зустріли цей момент з упевненістю, що Господь ніколи не залишає свій народ, збирає його, коли він розсіяний, і «береже його, як пастир свою отару» (Єр 31,10).
У цьому дусі віри Колегія кардиналів зібралася на Конклав; прибуваючи з різних історій і різних шляхів, ми віддали в Божі руки прагнення обрати нового наступника святого Петра, Єпископа Риму, пастиря, здатного зберегти багату спадщину християнської віри і, в той же час, спрямувати свій погляд в далечінь, щоб виходити назустріч запитанням, тривогам і викликам сьогодення. Супроводжувані вашою молитвою, ми відчули дію Святого Духа, Який зумів налаштувати різні музичні інструменти, аби струни наших сердець вібрували в єдиній мелодії.
Я був обраний без жодних заслуг та зі страхом і трепетом приходжу до вас як брат, який хоче стати слугою вашої віри та вашої радості, крокуючи з вами дорогою любові Бога, Який хоче об'єднати всіх нас в одну родину.
Любов і єдність: такими є два виміри місії, яку Ісус довірив святому Петрові.
Про це нам розповідає євангельський уривок, який приводить нас до Тиверіадського озера, того самого озера, де Ісус розпочав місію, яку отримав від Отця: «рибалити» людство, щоб спасти його з вод зла та смерті. Проходячи берегом цього озера, Він покликав Петра та інших перших учнів бути як Він – «рибалками людей»; і тепер, після воскресіння, настала їхня черга продовжувати цю місію, знову і знову закидати сіті, щоб занурювати у води світу надію Євангелія, плисти морем життя, щоб усі могли потрапити в Божі обійми.
Як Петро може виконувати це завдання? Євангелія говорить нам, що це можливо лише тому, що він на власному досвіді пережив безмежну і безумовну любов Бога, навіть у годину падіння і відречення. Саме тому, коли Ісус звертається до Петра, Євангелія використовує грецьке дієслово agapao, яке вказує на любов, яку Бог має до нас, на Його жертвування Себе беззастережно і без розрахунків, відмінне від того, яке використовується для відповіді Петра, що, натомість, описує любов дружби, якою ми обмінюємось між собою.
Коли Ісус запитує Петра: «Симоне, сину Йони, чи любиш ти мене?» (Ів 21,16), то покликається на любов Отця. Ісус немовби каже йому: лише якщо ти пізнав і відчув цю Божу любов, яка ніколи не згасає, зможеш пасти мої ягнята; лише в любові Бога Отця зможеш любити своїх братів з отим «більше», тобто віддаючи життя за своїх братів.
Отож, Петрові доручене завдання «любити більше» та віддавати своє життя за паству. Петрове служіння відзначається саме цією жертвенною любов’ю, бо Церква Риму головує в любові, а її справжньою владою є Христова любов. Ніколи не йдеться про те, щоб упіймати інших через підкорення, релігійну пропаганду чи засобами могутності, а йдеться завжди й лише про те, щоб любити так, як любив Ісус.
Він, як стверджує той же апостол Петро, – «отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі» (Дії 4,11). І якщо камінь – це Христос, то Петро повинен пасти отару, ніколи не піддаючись спокусі бути самотнім ватажком або керівником, поставленим над іншими, роблячи себе паном над довіреним йому людьми (пор. 1 Пт 5,3); навпаки, від нього вимагається служити вірі своїх братів і сестер, крокуючи разом з ними: ми всі, по суті, є «живим камінням» (1 Пт 2,5), покликані через наше Хрещення будувати Божу будівлю в братерському сопричасті, в гармонії Святого Духа, в співіснуванні різноманіття. Як стверджує святий Августин: «Церква складається з усіх, хто перебуває в згоді зі своїми братами і хто любить свого ближнього» (Слово 359, 9).
Хочу, браття й сестри, щоб саме це було нашим першим великим прагненням: Церква з’єднана, знак єдності та сопричастя, що стає закваскою примиреного світу.
У цей наш час ми досі бачимо надто багато розбрату, надто багато ран, спричинених ненавистю, насильством, упередженнями, страхом перед відмінністю, економічною парадигмою, яка експлуатує земні ресурси та марґіналізує найбідніших. І ми серед цього тіста хочемо бути маленькою закваскою єдності, сопричастя, братерства. Ми хочемо зі смиренням і радістю сказати світові: погляньте на Христа! Наблизьтеся до Нього! Прийміть Його слово, яке просвітлює та втішає! Вислухайте Його пропозицію любові, щоб стати Його єдиною родиною: в єдиному Христі ми – одно. І це шлях, яким ми повинні йти спільно, між собою, але також з християнськими Церквами-сестрами, з тими, хто ступає іншими релігійними стежками, з тими, хто плекає неспокій пошуків Бога, з усіма жінками і чоловіками доброї волі, щоб будувати новий світ, в якому панує мир.
Таким є місіонерський дух, яким ми повинні надихатися, не замикаючись у своїй маленькій групці, ані не почуваючись вищими над світом; ми покликані пропонувати всім Божу любов, щоби здійснилася та єдність, яка не касує відмінності, а цінує особисту історію кожного та суспільну й релігійну культуру кожного народу.
Браття, сестри, це – година любові! Божа любов, яка робить нас братами й сестрами між собою – це серце Євангелія, і разом з моїм попередником Левом XIII сьогодні можемо запитати себе: якщо б цей критерій «переважив би у світі, чи ж не припинилася б відразу кожна суперечка й хіба би не повернувся мир?» (Енцикліка Rerum novarum, 21).
Зі світлом і силою Святого Духа будуймо Церкву, яка заснована на Божій любові та є знаком єдності, місіонерську Церкву, яка відкриває свої обійми світові, яка звіщає Слово, яка дозволяє історії занепокоїти себе і яка стає закваскою злагоди для людства.
Разом, як один народ, усі як брати й сестри, прямуймо до Бога і любімо один одного".
Інформує zahidfront.com.ua